Чи є життя на інших планетах?

Чи є життя на інших планетах? Це питання має дві сторони: прикладну і фундаментальну. Фундаментальне питання цікавить тих, хто займається біологією, астрономією, тих, хто хоче знайти життя як таке і подивитись, наскільки воно відрізняється від земного, наскільки воно поширене у Всесвіті. Решта людства цікавиться прикладною стороною цього питання.


Ми поки маємо лише одну точку у Всесвіті, де існує життя, — це наша планета Земля. Це надійний космічний корабель, він існує вже 4,5 мільярда років, з яких 4 мільярди років підтримує життя. Але це не означає, що так буде завжди. Землі загрожують космічні небезпеки у вигляді астероїдів, комет, вибухів наднових зірок і так далі, не кажучи вже про наші власні техногенні проблеми. Тому для майбутніх поколінь було б дуже непогано знайти запасну планету, відселити частину людства і перенести туди все, що здобуто нашою цивілізацією за тисячоліття її розвитку.

Головне — це інформація, накопичена попередніми поколіннями. Все зникло, все згнило: кістки людей і тварин, споруди, побудовані в минулі століття. Єдине, що збереглось від предків до наших днів, — це накопичені ними знання. В першу чергу ми зобов'язані зберегти знання для майбутніх поколінь. Тому запасна планета потрібна, тепер її пошуком займається окрема область між астрономією і біологією, яка називається астробіологією або біоастрономією.

Миісяць, Марс і планети-гігант

Де поблизу нас можна знайти таку запасну планету? Треба сказати, що вона досить близько — всього за три доби польоту на космічному кораблі. Це Місяць. Відсутність атмосфери на Місяці обмежує наші можливості, але він підходить як сховище інформації для людства. Поки ми створюємо такі сховища на Землі — наприклад, на Шпіцбергені є сховище насіння злаків на випадок деяких сільськогосподарських катастроф. Але на Місяці ми могли б створити базу і зберегти там знання для майбутніх поколінь, всі гіга-гіга-гігабайти інформації, накопичені людством, і таким чином передати їх нащадкам. Для розселення людей Місяць — непростий варіант, оскільки лише під поверхнею Місяця можна створювати штучні міста, а це буде дуже затратно і не відбудеться в найближчі сторіччя.

Більш привабливими є тіла, розташовані ще далі: Марс, супутники планет-гігантів. У попередні десятиліття лише астрономи в телескопи могли досліджувати ці привабливі тіла. Сьогодні, тобто вже кілька останніх десятиліть, до них літають космічні зонди. Особливо добре досліджений Марс — навколо нього постійно працює кілька супутників. На його поверхні в останні десятиліття постійно знаходяться посадкові зонди, марсоходи.

На Марсі є атмосфера, хоча вона, звичайно, розріджена і нам не підходить, але можна спробувати її підправити, а також там є головний ресурс — вода, без якої жодна жива істота і людина теж обійтися не зможе. Сьогодні на Марсі вона в замороженому стані, у вигляді вічної мерзлоти, крижаних полярних шапок. Однак її можна розтопити, очистити і використовувати для пиття, для технічних потреб, для виробництва кисню, водню — а це ракетне паливо і взагалі хороше паливо.

На жаль, ми поки не дослідили найцікавіше, що є на Марсі, — його надра. На поверхні Марса досить висока радіація, там важко буде жити. А ось в марсіанських печерах, які вже знайдені з орбіти, має бути набагато краще. Ми бачимо входи в них, але поки туди не проник жоден автоматичний апарат — це справа найближчих років.

Ще більш привабливими є супутники планет-гігантів, такі як Європа у Юпітера або Енцелад у Сатурна. Там гігантські океани. Під крижаною корою супутників хлюпається нормальна, рідка, солонувата, як ми зараз знаємо, вода. А океан — це те місце, де зародилось життя, і те місце, де воно процвітає сьогодні на Землі. І, врешті-решт, людина могла б пристосуватись жити в океані або на його поверхні. Такі супутники поки що не досліджені, на відміну від Марса. Повз них тільки пролітали космічні апарати, але жоден з них не опускався. Але в найближчі роки це станеться, і ми досліджуватимемо їх, по-перше, для пошуку там життя — це надзвичайно цікава задача для біології, і, можливо, вона буде вирішена, і ми побачимо нові варіанти життя; а по-друге, дослідити їх як запасні майданчики для розселення людства.

Існує ще один аспект, за яким ці далекі тіла особливо привабливі. Справа в тому, що інтенсивність випромінювання Сонця постійно наростає і в майбутньому вона почне наростати все швидше і швидше. Земля буде перегріта і стане непридатною для життя. Вона втратить атмосферу, втратить рідку оболонку. А ті далекі супутники стануть, навпаки, теплішими, ніж сьогодні. Сьогодні там холоднувато — –150, –180°С. Але в ту епоху, коли Сонце розігріється як слід, саме вони стануть сприятливими для життя. Їх треба мати на увазі і вивчати як майбутні запасні планети.

Екзопланети

Зрозуміло, колись інженери винайдуть спосіб подорожувати між зірками — поки такого способу немає, але, якщо він з'явиться, перед нами відкриється безмежна кількість планет, схожих на Землю за розмірами, наявністю атмосфери, кліматом. Такі планети вже практично виявлені, але лише за допомогою телескопів. Це землеподібні екзопланети, їх відносно небагато. Таких планет, можливо, 1-2%. Але вже сьогодні астрономи знають тисячі екзопланет. Серед них десятки цілком нагадують нашу Землю. Чи є там своє життя, ми поки не знаємо. Але якщо його немає, то ми маємо право колонізувати ці планети і використовувати їх для розвитку своєї цивілізації. Головне — навчитись подорожувати до них. Міжзоряні відстані колосальні, і наші сучасні ракети ніколи їх не покриють. На це потрібно сотні тисяч років. Але врешті-решт спосіб швидко літати по просторах нашої Галактики напевно з'явиться, будуть зроблені швидкі космічні апарати, і тоді ці екзопланети стануть по-справжньому копіями Землі і запасними планетами для людей.

Позаземні цивілізації

У пошуках життя за межами Землі є один метод, який, як нам здавалось, повинен був принести дуже швидкі результати. Мова йде про пошук не просто життя, а життя розумного, здатного повідомити про своє існування за допомогою якихось засобів зв'язку. Особливі надії покладались на радіозв'язок, тому що він здатний долати гігантські відстані. Ми підтримуємо радіозв'язок з космічними апаратами, які відлітають від Землі на сотні мільйонів кілометрів, і наша сучасна техніка дає нам можливості для зв'язку з цивілізаціями сусідніх зірок. Можливість є, а встановити зв'язок або помітити чужі сигнали не вдається вже півстоліття. З 1960 року ведуться спроби прийняти такі сигнали розумних мешканців інших планет, інших зоряних систем, але поки вони ні до чого не привели. І в цьому сенсі все більше наростає песимізм, і ми все більше переконуємось в тому, що наша цивілізація, якщо і не унікальна взагалі, настільки рідкісна, що поруч з нами ніяких інших розумних істот і планет, населених ними, немає. Це ще раз підкреслює необхідність збереження нашої цивілізації як унікального факту, унікального явища у Всесвіті. У цьому сенсі важливо знайти місце для розселення, для гарантованого збереження нашої біосфери і особливо її найбільш винахідливого представника — людини, нашої цивілізації.

Джерело
На платформі Blogger.