Що таке гало?

Загадкові небесні фігури і знаки, що мають назву "гало", завжди привертали до себе увагу людей, викликаючи не лише здивування, але й страх, а іноді – справжній жах. Особливо страшними здавалися хрести та стовпи, які світилися. Люди бачили в цьому лихий знак, який віщував голод, війни, хвороби, повені. Навіть історики минулих віків, які, здавалося б, мали бути людьми цілковито об’єктивними, і ті перебували в полоні забобонів. Майже кожний випадок появи на небі незвичного гало вони неодмінно намагалися пов'язати його з певною поднією того часу.


Збереглися спогади про рідкісне гало в Петербурзі 29 червня 1790 року. Явище виникло приблизно о восьмій ранку й тривало п’ять годин. Свідки бачили, як навколо сонця з'явилися два кольорові райдужні кола – одне мале, а інше – велике. Зверху й знизу до них приєдналися блискучі півдуги. В середній частині паралельно до горизонту через сонце та райдужні кола проходила біла смуга. В місцях, де вона перетинала мале коло, з'являлись так би мовити "несправжні сонця". З одного боку вони були червоними, ніби розпечене залізо, а з протилежних боків від них простягалися сонячні промені – довгі та вузькі, наче леза вогненних мечів. 

Такі дивовижні гало бачили 6 травня 1928 року жителі міста Білого Смоленської області, а в жовтні 1956 року – жителі Кременчука Полтавської області. Справді фантастичне видовище можна було побачити 27 січня 1954 року біля метеорологічної станції Фіхтельберг у Саксонії. Тут при низькому стоянні Сонця й безхмарному небі спостерігали розкішне гало з колами, дугами, кількома псевдосонцями і світляними стовпами. Нижня частина гало проектувалася на засніжений схил гори Кейльберг і це надавало особливої краси всьому ансамблю повітряних привидів.

Незвичне видиво постало перед жителями Варшави увечері 12 січня 1947 року. Із цільної завіси хмар, яка затуляла небо, падали крихітні крижинки. І тоді від вуличних ліхтарів і в яскравому світлі прожекторів підіймалися вгору кришталеві промені 

Часто буває так, що на небі видно не все гало повністю, а лише яку-небудь його частину. Світла пляма над сонцем, яку забобонні люди сприймали як корону – це верхня частина гало-кола, а світлові плями по боках – вертикальні його відтінки. 

Стовп – це мальовнича смуга, яка йде вертикально вгору і вниз від світила. Вона буває біла або "розмальована" яскравими фарбами – червоною, жовтою, оранжевою. Найчастіше стовпи можна побачити взимку, коли сонце ще не високо піднялося над горизонтом. Вони (стовпи) нерідко сяють і після того, як світило сховалося за горизонт. Бувають і такі випадки, коли стовпи з'являються перед сходом, немовби провіщаючи появу денного світла.
Не раз бувало, що хрест у небі мав форму лицарського меча з коротким руків'ям і довгим лезом. А коли видиво поставало на тлі вечірньої зорі, меч здавався криваво-червоним. Це й спородило свідчення очевидців та літописців, які стверджують, що бачили на небі "закривавлені мечі".

На платформі Blogger.